Учасники:









Афоніна Ірина







Бондар Тетяна
народилася 24 жовтня 1987 року в селі Центральному Миронівського району Київської області. Ще змалечку всім серцем полюбила природу та літературу. Кожного дня гармонія з внутрішнім та навколишнім світом породжувала в мені нові нотки творчості та романтики. Потяг до поезії виявила в собі ще в семирічному віці, коли пробувала писати віршики своїм домашнім улюбленцям: котикам та собачкам. Але, звичайно, перший серйозний вірш присвятила мамі. Моє шкільне життя було бурхливим та насиченим: навчатися намагалася лише на відмінно, і хоча зрідка зауваження та двійки за поведінку таки відвідували мій щоденник, це не завадило мені стати Президентом школи і згодом отримати чесно зароблену золоту медаль. Під час шкільного життя я неодноразово приймала участь у різноманітних конкурсах та олімпіадах, були перемоги і поразки. Та одного разу звання лауреата у обласному конкурсі молодих журналістів відкрило мені дорогу у редакцію місцевої районки. Відтоді я обожнюю роботу кореспондента і мрію стати справжнім професіоналом журналістики. Проте, я вдячна долі,що навчаюся в Інституті історичної освіти НПУ ім. М.П. Драгоманова. Тут я знайшла вірних друзів, мудрих вчителів та свого коханого чоловіка.    



Гунь Мар’яна Олександрівна.
Народилась я зимового вечора 13 січня 1989 року у звичайній робітничій родині.
Все життя я була звичайною дівчинкою, правда, в дитинстві занадто любила побігати з хлопчаками та полазити по деревах. Виростала я в мальовничому селі Цвіткове в самому серці Черкащини.
Навчалась я в загальноосвітній школі, закінчила навчання на ”відмінно”. Не можу сказати, що в мені проявлялось лідерство , але я часто брала участь у художній самодіяльності, олімпіадах, літературних конкурсах, трохи друкувалася у районній газеті.
Років у 13 я зрозуміла, що можу писати якісь вірші. Вони були “сирі”, дитячі,але це були перші спроби пера . Чи то весна мене надихнула, чи то перша шкільна закоханість…
Згодом постало питання щодо вибору життєвого шляху. Я довго вагалася куди піти, думала про факультет журналістики, але доля розпорядилася інакше.
Я послухала своїх вчителів Пономаренко Оксану Олександрівну і Марію Петрівну. Я все життя буду вдячна їм за підтримку і пораду. Так я  опинилась у Києві, вступила до НПУ ім. М.П.Драгоманова. Тепер я студентка ІІ курсу, майбутній історик і не шкодую про це .
Я захоплююся археологією, історією фортифікації, мрію об’їздити Україну, обожнюю природу. 
Моє життя – це друзі, величезний світ, який треба пізнати і, звичайно, поезія. Художник творить пензлем, а я -  словом. Через вірші я самовиражаюсь і кожен з них – це окрема історія, окрема частинка мого серця. Вперше я подаю їх на широкий загал. Комусь сподобається, комусь  ні, але я писала про те,  у що вірила, чим жила. Мої вірші – це моє життя ,таке, як воно є.






 Журавльова (Завалій – дівоча) Людмила Віталіївна.
  Народилася 15 травня 1989 року у сім’ї службовців за адресою с. Стайки Кагарлицького району Київської області.
  1995 року пішла до першого класу Стайківської ЗОШ І – ІІІ ступенів, яку закінчила у 2006р. з достатнім рівнем знань. Під час навчання брала активну участь у літературних конкурсах та нагороджена почесною грамотою Асоціації письменників України ім. Т. Г. Шевченка.
 У 2006р. вступила до Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова на історичний факультет.
  18 вересня 2008р. вийшла заміж за Журавльова Максима Миколайовича.
 Зараз є студенткою третього курсу вищезазначеного ВУЗу. 

                 





Кава

 



















Ксенія






















 А.Недиба


















Шеремета Олександр














Сироїд О.

   

GTranslate  

English French German Italian Portuguese Russian Spanish
   
Today 1557
Yesterday4223
This week 5780
This month 5780
All days 13227907
Your IP3.233.217.91
Today27-02-2020
User Online 0
Guest Online 312

Хто на сайті?  

На сайті 312 гостей та користувачі відсутні